Продовжуємо серію постів про дружин гетьманів України. Цього разу розберемося в шлюбній історії Івана Мазепи.
Майбутньому гетьманові шлюб, як і багатьом його попередникам, дав поштовх до розвитку кар’єри.
У 1668 році він увійшов до родини вже згадуваного в попередньому пості про дружин гетьманів Семена Половця — відомого на той час політичного та військового діяча Війська Запорізького. Мазепа одружився на доньці Половця Ганні, але не тій Ганні, яка недовго була дружиною іншого козацького ватажка Петра Дорошенка.
За наявними свідченнями, шлюб відбувся у Корсуні — відомо, що в Ганни були свої землі в цій місцевості на легендарній річці Рось. На той час донька Половця була вже вдовою. Її перший чоловік Самійло Фридрикевич був польским шляхтичем, що перейшов на бік козаків, після чого якийсь час побув білоцерківським полковником і навіть генеральним осавулом.
І Половці, і Фридрикевичі були близькими до вже обраного великим гетьманом Дорошенка, і таким чином цей шлюб відкривав Мазепі шлях до верхівки української держави. І цей розразунок спрацював — Мазепа спочатку став ротмістром гетьманської надвірної гвардії, а потім почав виконувати надважливі дипломатичні завдання гетьмана і мати неабиякий вплив в тодішній столиці Гетьманщини — Чигирині.
Але разом з кар’єрним ліфтом шлюб з Ганною Половець приніс Мазепі і тягар відповідальності за дітей дружини від Фридрикевича — ймовірно, Криштофа та Марію. Немаючи власних дітей, все своє життя він піклувався про них, навіть після смерті дружини.
Дружина Івана Мазепи була нечастим гостем в гетьманській столиці
Про Ганну в ролі гетьманші (у 1687 році Мазепа став гетьманом Лівобережної України) відомо небагато. На відміну від деяких своїх попередниць, вона зовсім не лізла в справи політичні, і навіть не особливо опікувалася гетьманскою резиденцією. Натомість більшість часу присвячувала родині та родинним землям (скоріше за все, саме дружина Мазепи господарювала в маєтках на Лівобережжі — в с. Малий Самбір Прилуцького полку, хуторі Поросючка та селі Кочурівка Ніжинського полку, Острочі та Ядлівці Переяславського полку).
Мотря Кочубей так і не стала гетьманшею
У 1702 році Ганна, яка була дещо старшою за Івана, померла, не залишивши йому нащадків (є дані, що як мінімум одна спільна дитина в них була, але померла у динитстві). Історики вважають, що після цього гетьман не полишав думки мати дітей і шукав для цього молоду жінку, яка їх йому народить.
Але не сталося. А бурхливий роман зі своєю молодою хрещеницею Мотрею Кочубей не міг увінчатися шлюбом через сувору заборону церкви та пов’язану з цим загрозу великої ганьби. Коханці зустрічалися потайки, про їх стосунки є багато легенд та мистецьких творів.
Мотря так і не стала гетьманшею, а після невдалого шлюбу, до якого її примусили батьки, прийняла чернечий постриг і стала ігуменею Ніжинскького жіночого монастиря, де й померла від хвороби у 1736 році (за іншою версією, це сталося в Пушкарівському монастирі під Полтавою).
Щоб зрозуміти, яким ніжним та ліричним було почуття підстаркуватого гетьмана до молодиці, треба почитати листи Мазепи до Мотрі. Хоча деякі історики заперечують їх автентичність, але це красиво…
«Мое серденько, мой квіте рожаной! Сердечне на тое болію, що надалеко под мене ідеш, а я немогу очиц твоих и личка біленкого видіти; через сее писмечко кланяюся и всі члонки цілую любезно».
Читати «Гетьманші України. Частина 1″ (про жінок Богдана Хмельницького) >>>
One thought on “Гетьманші України, ч.4: Шлюб та кохання Івана Мазепи”
Comments are closed.