Цей пост завершує серію з 5 статей про жінок українських гетьманів. В ньому ми зробимо огляд інформації про шлюбні історії Івана Скоропадського, Пилипа Орлика, Павла Полуботка, Данила Апостола та останнього гетьмана Війська Запорізького Кирила Розумовського.
Дві дружини гетьмана Скоропадського
Іван Ілліч Скоропадський уклав свій перший шлюб ще задовго до того, як він став Гетьманом Лівобережної України. Скоріш за все сталося це у 1676-8 році, а його нареченою була молода дівчина на ім’я Пелагія, донька чернігівського полковника Никифора Калениковича (з роду Калеників, Калениченків). Через рік в них народилася донька Ірина (яка пізніше вийшла заміж за Семена Лизогуба, прапрадіда Миколи Гоголя).
Про Пелагію відомо небагато. Її батько, за деякими свідченнями, подарував доньці та зятю в якості приданого села Полуботки та Півці, а також подвір’я в Чернігові, яке він начебто продав, купивши собі на отримані кошти іншу землю для побудови власного будинку. Варто зазначити, що на той момент одруження з Пелагією можна в певній мірі назвати «шлюбом за розрахунком», але розрахунком саме Скоропадського. Бо майбутній гетьман на той час ще був простим військовим канцеляристом при Івані Самойловичу. Його бідність проявляється з опису того, з чим він прибув до майбутнього тестя: «А приехал и женился, то имел при себе только одного челядника, коней четверо и палубец (крытый воз) один».
Перший шлюб Скоропадського закінчився в 1699 році, коли Пелагія померла. А вже наступного року дружиною Івана Ілліча стала Анастасія Маркович, яка вже за часів правління її чоловіка отримає в народі прізвисько «Настя-гетьманиха».
Але це буде пізніше, а поки що 53-річний вдовець Скоропадський познайомився з донькою відомого прилуцького купця-орендаря, єврея-вихреста Марка Марковича (є думка, що саме від нього пішов знаний рід Марковичей-Маркевичей). На той час Іван Ілліч вже виріс до найвищих посад у верхівці гетьманської держави (генеральний бунчужний при гетьмані Мазепі, з 1701 р. — генеральний осавул). Анастасія, що була молодше за нього майже на 20 років, до цього вже теж була заміжня (її перший чоловік — Костянтин Голуб — теж був генеральним бунчужним).
З перших днів шлюбу, а особливо після 1708 року, коли Скоропадський став гетьманом, Анастасія дуже ретельно ставилася до справ державних, уходила в усі деталі внутрішньої та зовнішньої політики, нерідко навіть маючи вирішальний вплив на дії свого чоловіка. Гетьманша мала зв’язки в урядових колах Російської імперії, її слава сягала Москви та Санкт-Петербургу. Це допомагало Насті вирішувати ділові питання щодо земель та допомоги своєму оточенню.
Деякі історики вважають, що в більшій мірі Україною керувала саме Анастасія, а народ ще тоді висловив свої підозри щодо цього — «Іван носить плахту, а Настя — булаву». Є навіть теорія, що саме через Скоропадську Петро I по суті вибудував новий повністю залежний вид стосунків з Гетьманатом, а сама Анастасія так би мовити морально об’єднала Малу та Велику Росію, надовго закривши західний вектор української зовнішньої політики.
Треба додати, що не тільки збагачення та збільшення маєтків цікавили Настю-гетьманшу. Велике місце в її житті займала благодійність та допомога церквам. В Глухові недалеко від своєї резиденції вона збудувала богадільню для бідних та кам’яну церву на честь Трьох Анастасій (бо вона не знала, в пам’ять якої з них назвали її саму), а в Гамаліївці в 30 км від Глухова — ще й жіночий монастир з садком, млинами, винокурнями. Наприкінці життя, вже після смерті Івана Ілліча Анастасія багато часу проводила сама в цьому Харлампієвському монастирі, в якому її і поховали в 1729 році поруч із чоловіком.
Пилип Орлик та Ганна Герцик
Ганна Герцик або Герциківна була першою і єдиною жінкою Правобережного гетьмана та автора першої української (або навіть європейської) конституції Пилипа Орлика. Одружились вони у 1698 році. Як і для багатьох його попередників, перший шлюб Пилипа принаймні включав елемент розрахунку та став вагомим поштовхом для розвитку його кар’єри.
Обрана Орликом Ганна була донькою полтавського полковника, генерального осавула Павла Герцика, який був вірним поплічником гетьмана Мазепи, керівник козацьких військ. Входження в родину, яка уже знаходилася на верхівці гетьманської держави, — було для Пилипа дуже важливим. Розрахунок виявився вірним, адже уже з 1702 року Орлик стає генеральним писарем та довіренною особою Мазепи, а також — відразу і назавжди палким «мазепинцем», тобто прихільником незалежності України від Московії. Підтримувала політичні погляди батька та чоловіка і Ганна.
Після виступу Мазепи проти Петра I (1708) та програної шведами та українцями Полтавської битви (1709) Орлики були вимушені емігрувати, разом з Мазепою та козацькою старшиною. І уже у вигнанні (у Бендерах) Пилипа було обрано гетьманом Війська Запорізького. Ганна до 1711 року вже народила трьох синів, один з яких був хрещеником шведського короля Карла XII, а інший — Івана Мазепи.
Саме гетьманша у вигнанні взяла на себе більшість відповідальності за дітей (а всього їх в родині було сім), поки Пилип їздив по всій Європі в пошуках міжнародної підтрімки для звільнення України та обєднання двох її частин. Ганна була для гетьмана справжнім тилом і в Османській імперії, і в Швеції, і в Німеччині. Певний час їй навіть довелося переховуватися з дітьми у Вроцлаві в монастирі, бо за ними стежили шпигуни. На жаль, вона до кінця свого життя так і не повернулася в Україну.
Жінки Павла Полуботка та Данила Апостола
В гетьмана Лівобережної України Павла Полуботка було дві дружини, але через те, шо власне булаву він отримав вже наприкінці свого життя (1722-1724), то гетьманшами як такими вони майже не були. Перша жінка Павла — Евфімія — була племінницею гетьмана Івана Самойловича. У 1680 році цей шлюб мав зміцнити позиції Полуботків в правлячих колах Війська Запорізького. І він це зробив, але невдовзі гетьманом став Мазепа, і Самойловичи-Полуботки опинилися в опозиції.
Євфімія народила Павлові п’ятеро дітей і померла у 1717 році. Місце її поховання — Спасо-преображенський собор Чернігова. Вдруге майбутній гетьман одружився вже наступного року. Його вибір пав на вдову свого бойового товариша Романа Жураківського — Ганну (у дівоцтві — Лазаревич, донька ніжинського полкового судді). Їх спільна історія тривала недовго, адже уже через 5 років Ганна вдруге стала удовою — Полуботок після арешту за наказом Петра I помер у казематах Петропавловської фортеці.
Якщо у Полуботка було, за наявними відомостями, п’ятеро дітей, то у його наступника, останнього виборного гетьмана України — Данила Апостола — 9! (три сина та шестеро доньок). Їх матір’ю та єдиною дружиною Апостола була Уляна Іскрицька, донька Димерського полковника Василя Іскрицького, племінника гетьмана Павла Тетері.
Їх шлюб, що було укладено у 1677 році, був щасливим, і кількість дітей — тому додаткове підтвердження. Крім подружніх справ Уляна допомагала своєму чоловікові в його роботі — спочатку на позиції Миргородського полковника, а згодом — і гетьмана.
У Великих Сорочинцях — малій батькивщині Апостола — було побудовано церкву, яка має одну чудову і цікаву ікону. На ній зображені святий пророк Даниїл та свята Уляна, що є подвійним портретом нерозлучної пари Данила та Уляни Апостолів.
Російська статс-дама Наришкіна-Розумовська — остання гетьманша України
В середині 18-го сторіччя шляхетні козацькі та гетьманські роди вже були повністю перемішані з російскими дворянськими родинами. Цьому сприяло остаточне знищення Запорізької Січі та поступове загарбання Російською імперією все більшої частини українських земель. Майбутнього гетьмана Кирила Розумовського витягнув у великий світ його брат Олексій, який у 1742 році став фаворитом імператриці Єлізавети. Так Розуми стали Розумовськими, а Кирило став графом та у 18-річному віці був призначений президентом Петербургської академії наук.
Дружину Розумовському також підібрала Єлизавета, незважаючи на велику популярність Кирила серед столичних жінок. Нею стала її триюрідна сестра Катерина Іванівна Наришкіна. В якості приданого він отримав великі землі на території сучасної Москви та Московської області, а від монархині — відновлення гетьманства та булаву гетьмана «всея Малыя России, обоих сторон Днепра и войск запорозских». Одруження відбулося у 1746 році, а гетьманом Розумовський став вже у 1750-му.
Варто зазначити, що Кирилові дісталася дуже престижна наречена. Походячи з шляхетного російського роду Наришкіних, Катерина з дитинства була поруч з майбутньою імператріцею в якості фрейліни, а з 1741 року стала статс-дамою при дворі Її Величності. На весіллі Кирила та Катерини були присутні іноземні послі і сама Єлізавета, шлюбна церемонія мала всі ознаки справжні царських урочистостей.
Шлюбне життя подружжя проходило в гетьманських та імперській столицях — Глухові, Батурині та Петербурзі. І незважаючи на деяке нудгування під час перебування в Україні, гетьманша була «верною супругой, попечительной матерью, доброй родственницей и кроткой госпожой в доме». В Кирила та Катерини було 11 дітей — шість синів та п’ять доньок. Така кількість нащадків сприяла утворенню та стрімкому розвитку роду Розумовських. Але одночасно створювала підгрунтя для чвар та суперечок між чоловіком і дружиною щодо виховання цієї великої чисельності дітей.
В останні роки відношення Кирила та Катерини погіршилися. Казали, що основною причиною того були любовні походеньки відмого ловеласа. В 1764 року Катерина II повністю скасувала Гетьманщину, а в якості компенсації останній гетьман України, не маючи ніякого вийськового досвіду, отримав статус генерал-фельдмаршала. Після цього Кирило почав більше часу проводити за кордоном, що ще більше погіршило стосунки с Катериною.
Померла Наришкіна-Розумовська у 1771 році, поховали її в Благовіщенській церкві Олександро-Невської Лаври у Санкт-Петербурзі, поруч з могилою Олексія Розумовського.
На цьому завершилася історія дружин українських гетьманів. Деякі з них грали велику роль в житті та розвитку нашої країни, інші — концентрувалися на вихованні дітей чи наведенні ладу у гетьманських резиденціях. Так чи інакше, ці жінки, гетьманші — частина нашої історії, про яку варто пам’ятати.
Читати «Гетьманші України. Частина 1″ (про жінок Богдана Хмельницького) >>>
Читати «Гетьманші України. Частина 4″ (про жінок Івана Мазепи) >>>