Ким були, звідки походили та чим увійшли в історію жінки наших великих козацьких ватажків епохи Гетьманщини – ці питання розглянемо в декількох постах, почавши з “кращих половинок” Богдана Хмельницького.
Перша (1625-1647) — Ганна Сомко
Жінок у першого очільника незалежної Гетьманщини було три. Перша з них – Ганна Сомко – походила зі шляхетного купецько-міщанського роду славетного міста Переяслав.
Її батько Семен не тільки успішно вів торгівельний бізнес, маючи власні обози для доставки товарів та магазини у Переяславі, а й навіть в 20-х роках 17-го ст. входив до складу посольства Війська Запорозького у Москві. Хмельницький був добре знайомий з родиною Сомків, батька Ганни вважав своїм старим другом, мав добрі стосункі з братом – Якимом, якого вже пізніше наблизив до себе, зробивши полковником прилуцького, потім переяславського полку, а в 1654 р. — навіть спеціальним упововаженим послом гетьмана до Москви.
На юній Ганні Хмельницький одружився після повернення з турецького полону. Було це скоріш за все в 1625 році, Ганні виповнилося 17 чи 18 років (точної інформації на жаль не зберіглося). Саме вона народила йому всіх його дітей (шість або за іншими даними навіть 7 чи 9), серед яких в тому числі – майбутній гетьман Юрій та славетний вояк Тиміш.
Але серйозно захворівши, в 1647 році вона померла, не дочекавшись початку історичного сходження Богдана Хмельницького на верхівку влади в козацькій Україні.
Друга (1648-1651) — Олена Чаплинська
Друга жінка великого гетьмана – Олена (Гелена) Чаплинська – за однією версією шляхетна католичка польского походження, за іншою – українка Мотрона (Мотря) з православної брацлавської родини.
Так чи інакше, але вона зіграла значну роль в житті Богдана Хмельницького та навіть в історії нашої країни. Кажуть, що стосунки певного змісту виникли в Богдана та Олени, яка працювала в його будинку у Суботові, ще до смерті першої дружини гетьмана, а після неї фактично переросли у «громадянський шлюб». Тому в 1647 році, коли в результаті нападу і пограбування маєтку гетьмана його чигиринський сусід польский шляхтич Даніель Чаплинські силою вивіз коханку Богдана, він став для нього ворогом №1. А Польща остаточно перетворилася для Хмельницького на країну, проти якої треба повстати, тепер ще і через бажання особистої помсти одному нахабному поляку.
Олена після викрадення чи то полюбовно, чи то силоміць навіть стала дружиною Чаплинського, взявши його призвіще та начебто прийнявши і католицьку віру. Бій з Чаплинським за права володіння Суботовом Богдан програв, не отримавши допомоги ані від коронного гетьмана, ані від короля Польщі, ще й за підозру в підготовці повстання опинившись у в’язниці. Але битву за Олену-Мотрону таки виграв.
Спочатку саме вона допомогла йому вийти з неволі, а потім після втечі Богдана до Запоріжжя та тріумфального повернення уже в якості ватажка Національної визвольної війни стала його законною дружиною. Наприкінці 1648 року в Києві єрусалимський патріарх Паісій повінчав гетьмана з його новою жінкою, кажуть, що церемонія була заочною, бо дружина Богдана Хмельницького перебувала в цей час в Чигирині.
Але “казка” тривала недовго, і вже в 1651 році за відсутності гетьмана в Чигирині Олену стратили на шибениці. Ініціатором цієї казні став чи то син Хмельницького Тиміш, чи козацька старшина. Достеменно невідомо, за що саме – чи за крадіжку гетьманських скарбів та наміри отруїти гетьмана, чи за зраду Богдану з колишнім чоловіком Чаплинським або навіть з простим «ключником». Нема впевненості, чи було рішення про страту Олени разом з її матір’ю відомо самому гетьману. Адже для старшини вона так і залишилася “ляшкою” (від ненавистних ляхів), а для Тимоша – злою мачухою, ну а Богданові вони могли “намалювати” будь-який її гріх.
Третя (1651-1657) — Ганна Золотаренко
Третьою супутницею великого гетьмана стала вже немолода, але мудра жінка з міста Корсунь – Ганна Золотаренко. Походячи начебто з родини золотарів-ювелірів вона на момент шлюбу з гетьманом звалася “полковничихою” через те, що її брати були вже відомими козацькими полковниками, а сама вона була вдовою полковника, який загинув напередодні.
Урочиста весільна церемонія проходила у Корсуні наприкінці липня — на початку серпня 1651 року. Увійшовши в дім Хмельницьких , Ганна відразу зуміла побудувати нормальні стосунки як з дітями Богдана, так і з його близьким оточенням та козацькою старшиною. Це допомогло їй навести такий лад у гетьманському дворі, якого там ніколи не було. Відомо, що третя дружина Богдана Хмельницького керувала скарбницею козацької держави, робила революційні перетворення в гетьманському палаці (там з’явілися сад, оркестр та навіть зоопарк) та навіть випускала свої власні розпорядження – універсали, що мали гетьманську вагу.
На думку істориків, саме вона зцементувала молоду українську державу, припинивши чвари між козацькими родами, та налагодивши управління господарством та фінансами Гетьманату. Богдан в свою чергу кохав, поважав та довіряв дружині, всиновив всіх дітей Ганни, вони повноправно увійшли до родини та отримали прізвіще Хмельницького. Приязно та тепло відносилася Ганна до дітей Хмельницького від першого шлюбу. Кажуть, що саме вона вмовила Юрася Хмельницького поїхати на навчання до Києва.
Кажуть, саме з Ганною великий гетьман нарешті відчув себе щасливим. Але життя Богдана Хмельницького підходило до свого завершення, і в 1657 року його дружина залишилася жити в Суботові вже одна, а в 1671 р. прийнявши постриг, під ім’ям Анастасії перебралася до Печерського монастиря , де і померла.
Якщо, коротко резюмувати головний внесок кожної з дружин Богдана Хмельницького, то вийде щось на кшталт: перша дала Гетьману дітей, друга – пристрасть до війни, третя – зміцнення держави.
Читати «Гетьманші України. Частина 4″ (про жінок Івана Мазепи) >>>
4 thoughts on “Гетьманші України. Частина 1. Дружини Богдана Хмельницького.”
Comments are closed.