Наступним після Хмельницького гетьманом Війська Запорізького (як називалася тоді наша держава) став Іван Виговський. Відбулося це в 1657 році, через три тижні після смерті Богдана. Але гетьманшею стала тільки друга дружина Івана – Олена Стеткевич.
Перша дружина гетьмана Виговського
Щодо першого шлюбу – з невідомою для нас пані Яблонською – то його було укладено чи то в 20-х, чи вже в 30-х роках 17-го сторіччя. Перша дружина Виговського, яка начебто походила з польського шляхетного роду (використовували герб «Ясенчик»), в 1656 році померла, залишивши Іванові доньку Мар’яну (за іншими версіями – син Виговського Остап-Остафій був теж від Яблонської).
Іван та Олена — історія великого кохання
Друга і остання жінка гетьмана – Олена Стеткевич – походила з давніх литовських та руських династій. Її батько Богдан Вільгельмович з роду Стеткевичів відомого гербу «Косцеша», працював мстиславським, а потім новогрудським каштеляном. Він був не тільки успішним державним діячем польсько-литовської держави, але й видатним православним меценатом. Володіючи багатими маєтками на території сучасної Білорусі, Богдан разом з дружиною заснував та фінансував Кутеїнський, Буйницький, Барколабовський монастирі, а також був покровителем Києво-могилянського колегіуму.
Саме його коштом в Києві в 1630 році було надруковано одне з перших видань «Апостолу» (після цього друкар Спиридон Соболь за запрошенням Стеткевича переїхав до Кутеїнської лаври, де заснував першу в Білорусі типографію). Мати Олени Виговської, яку теж звали Оленою, в дівоцтві Соломерецька, взагалі нібито походила з Рюриковичів, їх смоленсько-брянської гілки (так, перший Соломерецький був прапраонуком Великого князя Київського Ростислава III Мстиславича). Вона теж була православною активісткою і, як і її дід, батько та чоловік, ставила на меті протидію греко-католицької унії на території сучасної Білорусі.
З новими впливовими родичами наш гетьман не тільки познайомився, але й побудував найліпші відносини, що йому не одного разу приносило велику користь. Але спочатку все було геть по-іншому, адже для шляхетної панянки простий козак – то була не найкраща партія. Кажуть, що Іван просто викрав Олену під час одного з походів, після чого вони одружилися в Києві без ніякого батьківського дозволу. Але мабуть велике кохання між ними та амбітність Виговського таки впевнили родичів Олени, що шлюб має сенс. Після обрання Івана великим гетьманом, подружжя прибуло до Суботова, де Олена почала впроваджувати свої «аристократичні» порядки, що не завжди подобалось козацькій старшині. Так, саме вона заборонила п’яні бенкети, що були так популярні за часів Хмельницького. Козаки були невдоволені «панською» поведінкою жінки гетьмана, але терпіли кохану свого ватажка. Син щасливого подружжя не змусив довго на себе чекати. Остап-Остафій народився в Києві та виховувався в діда Остапа – батька Івана.
Після вбивства Івана поляками та повстанцями в 1664 році Олена переїхала в містечко Руда біля Жидачева (нині – Львівська область), там нібито перепоховала великого гетьмана та написала в своєму заповіті, що хоче бути похованою разом з чоловіком, і через декілька місяців хвороби теж померла. Після її смерті там залишився мешкати їх син, після чого цей маєток в Руді ще понад 100 років належав Виговським. Історики вважають шлюб Івана та Олени зразком величезного та міцного кохання, що витримало багато випробувань і під час гетьманства Виговського і після нього, та завершилося тільки з майже одночасним кінцем їх життя. На жаль, достеменно невідомо, де поховані Виговські. Крім вже згаданої Руди є ще версії з Манявським скитом (на Івано-Франківщині), монастирем селища Йосиповичі Львовської області та інші. Але де б це не було, будемо сподіватися, вони разом.
Бездітний Юрась Хмельницький та його протилежність — дядько Яким
Після Виговського булава перейшла до сина Богдана Хмельницького – Юрія (Юрася). Але по темі нашого поста про нього сказати майже нічого. Найбільш поширена думка, що через хворобу на епілепсію Юрась не мав ані жінки, ані дітей. Є якісь непідтверджені свідчення про дружину Марину Головаш та навіть сина Данила, але чітких фактів про це нажаль немає. Перший період (буде ще декілька – в 1678-81 та в 1685 рр.) правління Юрія завершився в 1663 році. Ще до цього, з 1660 року після розколу єдиної Гетьманщини наказним гетьманом Лівобережної України (під протекторатом Москви) став Яким Сомко, якого ми вже згадували в першій частині статті, — брат першої дружини Богдана Хмельницького. Сучасним історикам відомо, що Яким мав жінку Ірину, та від неї трьох дітей. Після страти чоловіка в 1663 році, як кажуть деякі джерела, Ірина втекла на північ до Стародубщини.
Іван Брюховецький — жених «за розрахунком»
А стратив Сомка новий гетьман Лівобережжя Іван Брюховецький – людина, яка в своїй шлюбній політиці поставила на перше місце саме політику. Ще до отримання булави Іван зробив першу спробу одружитися «за розрахунком». Його дружиною мала стати донька місцеблюстителя Київської митрополії Максима-Мефодія, який був руками і очами Москви на українських теренах. Розумів це і Брюховецький, який також чітко визначився із своїм проросійським вектором. Але щось там не вийшло, а в 1663 році бажання єпископа видати за нього свою доньку Іван вже подав московським можновладцям як приклад неблагонадійності та користолюбства Мефодія, який став його конкурентом за московську прихільність. Той йому вже був непотрібен ані для кар’єрного зростання, ані для вирішення шлюбних питань.
Іван Мартинович знайшов іншого шлюбного «менеджера» — київського полковника Дворецького. Саме йому Брюховецький дав завдання поїхати до Білокам’яної з пропозицією від українського гетьмана «жениться на Москве», тобто укласти шлюб з якою-небудь представницею «московського народу». Спочатку мова йшла про вдову, бо ж Іван був вже немолодий, але в 1665 році, коли він вже сам прибув до Москви, то неочікувано забажав «девицу». Паралельно з пошуками та підготовкою шлюбу йшли остаточні переговори про ще більше підпорядкування українських земель Московії. Отже шлюб мав стати родзинкою на тлі нового проросійського договору з царем. І став. Дружиною Брюховецького була обрана Дарія, що походила з якогось дворянського роду – Шереметьєвих чи Долгорукових, Єлагіних чи Ісканських. Достеменно невідомо, з якого саме, є навіть версія, що в гетьмана було дві дружини на і’мя Дарія – спочатку Дарія Дмитрівна Долгорукова (дочка видатного боярина-стільника), а потім – Дарія (Дарина) Ісканська. Але зрозуміло одне: отриманий статус московського боярина та молода дружина з багатого російського роду стали для Івана важливими досягненнями, з якими він повернувся додому.
В резиденції гетьмана в місті Гадяч (нині – Полтавська область) Дарія почувала себе некомфортно, її не любили в оточенні гетьмана, бо разом з нею він привіз з Москви податковий тягар та фактично іноземний озброєний легіон нібито для охорони гетьмана, а тепер боярина російського. Коли Дарія вперше завагітніла, гадяцькі жінки вбили ненароджену дитину, після чого Брюховецький почав полювання на відьом, вбивши багатьох «баб», в тому числі з найближчого оточення. А невдовзі вже після довгоочикуваного народження доньки в 1668 році Брюховецького було вбито, а його наступник — Петро Дорошенко – схопив екс-гетьманшу у полон и відвіз до Чигирина разом з її донькою та сестрою. Там вона і сконала. А маленьку Брюховецьку відправили до Гадяча, де вона підросла та згодом стала дружиною чернігівського полковника Григорія Самойловича — сина іншого українського гетьмана Івана Самойловича. Але то вже була інша історія. За деякими джерелами, в Брюховецького були ще діти – два хлопці та дівчина, але фактів про це обмаль.
Далі буде…
Читати «Гетьманші України. Частина 1″ (про жінок Богдана Хмельницького) >>>
Читати «Гетьманші України. Частина 4″ (про жінок Івана Мазепи) >>>
2 thoughts on “Гетьманші України (ч.2). Дружини гетьмана Виговського, жінки Сомка та Брюховецького”
Comments are closed.